Я не знаю, що робити з собою та своїм життям. Я не знаю, куди йти далі. Я не знаю, нащо мені жити та нащо чекати наступного дня. Я не хочу більше ничого. Не хочу прокидатися більше вранці, не хочу чекати відпочинку. В мене не має сили не то що йти - навіть стояти. Впасти б тепер кудись... В глибокий сон... Років на п’ять... Хоча, що зміниться?..
Я приїхав. Це - кінець. Я не знаю, куди йти, але головне - я не знаю, навіщо.
Зате тепер я розумію. Божевільність - це не тому, що я насправді божевільний. Це тому, що страшно і боляче зазирнути в своє серце, щоб розібратися, що там відбувається.
Бо ничого не можна побачити. Може, немає там ничого? Може, все навколо лише здається?
А хто розрадить?..